Відтоврення

Відтворення— це такий процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Відтворення завжди вибіркове: не весь матеріал, що людина запам'ятала, вона може відтворити.

Відтворення поділяють на такі види: впізнавання, власне відтворення, пригадування, згадування.

Впізнавання — це відтворення інформації в умовах повторного її сприймання. Це пошук матеріалу у довготривалій пам'яті та порівняння його результатів з образом сприймання. Воно є най­простішою формою відтворення і буває різним за ступенем своєї визначеності, чіткості і повноти. Мимовільне впізнавання одномо-ментне і відрізняється повнотою, ясністю та визначеністю. Довільне впізнавання, яке може бути виражене у вигляді пережи­вання «почуття знайомого», коли ми неспроможні ототожнити об'єкт з тим, що ми знаємо з минулого досвіду, є неповним, невиз-наченим і розгорнутим у часі.

Впізнавання відіграє як позитивну, так і негативну роль у нашо­му житті. Позитивну тому, що без нього ми кожен раз сприймали б об'єкти як нові, а не як вже знайомі; негативну тому, що воно за­важає заучуванню. При повторному читанні людина впізнає ма­теріал і їй здається, що вже знає його настільки добре, що може розказати сама. Тому при заучуванні, як вже говорилось, слід обов'язково відтворювати прочитане, бо лише за такою умовою стає ясно, що ще не запам'ятовано.

Власне відтворення — це мимовільне або довільне відтворен­ня матеріалу, що запам'ятався.

Пригадування — це довільне відтворення, що вимагає від людини активних вольових зусиль. Довільне пригадування спря­моване на виконання репродуктивного (від лат. reproductio — відтворення) завдання, тобто завдання щось пригадати. Тому воно пов'язане із застосуванням певних засобів та прийомів, за допомо­гою яких виконується це завдання.

' Детальніше див. § 12.4.4. «Забування».


Під час пригадування людина орієнтується на ті частини ма­теріалу, які домінували під час запам'ятовування; ці частини, од­нак, не завжди є об'єктивно найсуттєвішими. Таким чином, прига­дування є не стільки репродуктивним, скільки конструктивним процесом.



Умовами успішного пригадування є:

Правильна організація процесу запам'ятовування. Якщо люди­на запам'ятала матеріал, дотримуючись основних правил, вона легко зможе його пригадати.

Емоційний стан людини. Позитивні емоції, як правило, срияють пригадуванню, а негативні перешкоджають.

Мотивація людини щось пригадати. Помірна мотивація сприяє пригадуванню. Якщо ж людина надмірно мотивована пригадати матеріал, наприклад, під час іспиту, процес пригадування галь­мується. Коли згодом вона відволікається чимось іншим, те, що треба було пригадати, немов би само спливає в пам'яті.

Забезпечення при пригадуванні ідентичних умов тим, за яких відбувалось запам'ятовування матеріалу. Поновлення тих умов, у яких знаходилась людина в момент запам'ятовування матеріалу, сприяє його пригадуванню.

Ефективні прийоми пригадування. До них належать:

S складання плану матеріалу, що пригадується. План особливо необхідний тоді, коли пригадується великий за обсягом матеріал і коли він вимагає певної системи та логіки;

S викликання образів, тобто уявлень тих об'єктів, які пригадують­ся. Особливо важливо це тоді, коли пригадується наочний матеріал;

S викликання асоціацій, пов'язаних з матеріалом, що слід відтворити. Тут діє наступна закономірність: чим більше різно­манітних асоціацій при першому знайомстві викликає матеріал і чим більше часу ми приділяємо роботі з цими асоціаціями, тим краще запам'ятовується і сам матеріал.

Згадування — це відтворення індивідом подій свого життєвого шляху. Опорними пунктами для спогадів є важливі події в особи­стому житті і суспільно-історичні події. Наприклад, ми кажемо, що якась подія відбулася через рік після вступу до вузу.

12.4.4. Забування Забування— це такий процес пам'яті, при якому втрачається чіткість закріпленого в пам'яті матеріалу, зменшується його обсяг,



8385489845512625.html
8385537134237407.html

8385489845512625.html
8385537134237407.html
    PR.RU™